Вироком суду виправдано особу у зв’язку з недоведеністю, що в його діях є склад злочину передбаченого ч.1 ст. 369-2 КК України


06 Nov
06Nov

Мною здійснювався захист клієнта якого обвинувачували в тому, він  маючи статус обвинуваченого у кримінальному провадженні №12016250000000060 від 17.02.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, обвинувальний акт щодо якого 05.08.2016 направлено до  суду, де триває його судовий розгляд, діючи умисно, з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.3 ст. 229 КК України, 02.03.2018, близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні Будинку правосуддя запропонував прокурору, який здійснює процесуальне керівництво та підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні неправомірну вигоду без уточнення її розміру за здійснення останнім впливу на прийняття суддею, який розглядає вказане кримінальне провадження, який відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення щодо його непритягнення  до кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел щодо надання неправомірної вигоди, 13.03.2018, у період часу з 09 години 43 хвилини по 09 годину 59 хвилин, перебуваючи в приміщенні кафе, під час розмови з прокурором, запропонував останньому 5000 (п`ять тисяч) доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 13.03.2018 дорівнює 122 600 (сто двадцять дві тисячі шістсот) гривень, як конкретну суму неправомірної вигоди за досягнення прокурором домовленостей із суддею  щодо уникнення  кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 229 КК України, шляхом закриття кримінального провадження або перекваліфікації  дій  на менш тяжкий злочин.

Під час судового розгляду справи прокурор посилався на матеріали негласних (розшукових) дій, які проводились як на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суд Черкаської області №785т від 06.03.2018 так і на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 13.03.2018 №21-498. Результатом реалізації таких рішень було складання протоколу аудіо - відеоконтролю особи від 24.04.2018 та протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 24.04.2018. Інформацію за результатами проведення НСРД була збережена на картках пам`яті інв. №№ 729т, 735т, 738т, 751т.

Як убачалося з матеріалів провадження, при виконанні вимог ст. 290 КПК стороною обвинувачення не було надано захисту для ознайомлення ухвалу слідчого судді апеляційного суду від 06.03.2018, на підставі якої у справі проводились негласні слідчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді

З вищевикладених обставин стороною захисту було подано клопотання про визнання недопустимими докази, отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій з підстав того, що прокурор не надала обвинуваченому ухвалу слідчого судді, на підставі якої проводились НСРД. Не було надано ухвалу і в судовому засіданні при розгляді справи.

Суд не погодився з доводами прокурора, що така ухвала не є доказом, оскільки вона підтверджує законність отримання доказів. НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, тому ця сторона має повний доступ до необхідних документів. Що стосується документів із грифом секретності, то прокурор має завчасно ініціювати їх розсекречення.

Рішення судом обґрунтовано з урахуванням висновків колегії суддів Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.

Таким чином матеріали негласних (розшукових) дій, що було покладено в основу обвинувачення,  суд визнає неналежним та недопустимим доказом в розумінні положень ст. ст. 85, 86 КПК України.

Також судом встановлено, що не є належними та допустимими доказами скриншоти із мобільного телефону свідка, так як джерело їх отримання суду стороною обвинувачення не доведено, що стало приводом для сумніву законності їх отримання. Із відомостей скриншотів не можна встановити, що вони робились із телефону свідка.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновків про відсутність доказів того, що обвинувачений пропонував неправомірну вигоду особі, яка погодилась за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в зв`язку з чим  визнав обвинуваченого невинуватим та виправдав за недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення за ч.1 ст. 369-2 КК України.

З повним текстом Вироку суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85155604  

Комментарии
* Адрес электронной почты не будет отображаться на сайте.