Рішенням суду встановлено факт смерті на тимчасово окупованій території України


20 Sep
20Sep

До адвоката Ковтуна Юрія Олександровича звернувся клієнт в зв”язку з тим, що 21 серпня 2018 року він під час перетину державного кордону на КПВВ “Чонгар” разом з своїми неповнолітніми дітьми отримав відмову у в”їзді на тимчасово окуповану територію його дітей в зв”язку з  невідповідності Свідоцтва про смерть його дружини, що видане Сакським районним відділом записів актів громадянського стану  Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим  з підстав того, що документи, видані органами та установами, створеними в порядку не передбаченому законами України, є недійсними.

В зв”язку з цим виникла необхідність в встановленні факту смерті дружини клієнта на тимчасово окупованій території України, для подальшої реєстрації її смерті в відділі державної реєстрації актів цивільного стану.    

Подія смерті дружини клієнта підтверджувалася Довідкою про смерть, що видана Сакським районним відділом записів актів громадянського стану  Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим від 16.06.2015 року та Медичним свідоцтвом про смерть  від 15.06.2015 року,  та відбулася на території АР Крим, тобто частині України, яка відповідно Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” є   територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Лоізіду проти Туреччини, Кипр проти Туреччини ), а також Молдови та Росії (зокрема, Мозер проти Республіки Молдова та Росії , Іласку та інші проти Молдови та Росії ), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі Кіпр проти Туреччини, ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, встановлюючи наявність факту смерті дружини клієнта,  були  прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76682225  

Комментарии
* Адрес электронной почты не будет отображаться на сайте.